Думаю, що всім людям приходила думка, що світ несправедливий. Чому одні “нічого не роблять, а так багато заробляють”, а інші так тяжко працюють і їм бракує на їду. Напевно деякі з нас дуже хотіли б “зрівняти карти”. Забрати частину у багатих і передати тим, хто має менше. Наприклад, через завищені податки для одних, а зменшені для інших.
Але чи такий підхід є правильним і чесним?
В цьому записі буду трохи захищатись від “справедливих” ідей сучасних Робін Гудів. Тут маю на увазі тих, хто о 9:30 ранку вже допиває пиво і говорить про несправедливість, а також тих, хто подібними фразами по телевізорі здобуває собі більші шанси на виборах.
Уявимо собі екзамен в медичному університеті. Одні студенти вчились, відмовлялись від вечірок та інших розваг, бо готувались до екзамену. Сиділи по ночах в книжках. На кінець отримали 80% і більше правильних відповідей на тестах. Інші не були аж так старанні та наполегливі, проте отримали 65%-80%. Третя частина студентів набрала ще менше і взагалі не мали б права перейти на наступний курс, аж поки не пройде предмет ще раз.
А що б сталося, якби професор-викладач сказав, що не хоче нікого ображати, тому всім зараховує і дає найвищу оцінку? Чи це було б чесно по відношенню до другої групи студентів? А до першої? Як мінімум, це могло б вдарити по їхній мотивації до навчання. Причому всім студентам. Найкращим, що в принципі могли і не старатись. А іншим, що “все ок, знову пронесло”.
Поставити однакову оцінку для всіх у цій ситуації було б нечесним.
Цікаво, що сталося б з дітьми, якби таке “толерантне” і необразливе відношення почалось ще в школі, коли всім дітям незалежно від старання і результатів, ставили б однакові оцінки.
Вертаючись у світ бізнесу
Уявимо собі двох письменників. Один — автор бестселлерів. Він досліджував те, що людям може сподобатись, дізнавався, які теми є популярні, що має попит. Старався також, щоб читання дало якусь вартість читачу (відпочинок, навчання). Мав добрих редакторів, маркетинг, перекладачів. На кінець продає близько десяти мільйонів екземплярів своїх книг по цілому світі. Стає мільйонером.
Іншому, менш успішному автору, з тих чи інших причин вдалось продати тільки кілька тисяч екземплярів. Чи чесно було б, щоб обоє авторів заробили однаково? Звичайно, що ні. Перший дав більшу вартість на своєму бізнесовому ринку, ніж другий. Він більше старався і планував, заінвестував більше часу і грошей. Можливо, він є також більш талановитий. Найважливіше, йому вдалось послужити більшій кількості людей, які купили його книжку, а тому справедливо заробив більше грошей. Тому це нормально, що перший заробляє “космічні” гроші, а другому вдалось тільки відбити кошти і, можливо, назбирати якусь скромну суму.
Подібно виглядає з іншими формами діяльності. Біл Гейтс послужив міліардам людей і бізнес компаніям. Він створив операційну систему Windows та похідні продукти, як Microsoft Word, Excel і т.д. Допоміг міліардам – і став міліардером. Стів Джобс зі своїми продуктами від компанії Apple зробив так само.
Це, власне, основна думка, якою я хотів поділитись з тобою: чесно — це, як правило, нерівно і неоднаково.
Спортсмени, які більше тренуються і стараються, мають кращі показники. В результаті такі люди (боксери, футболіси, хокеїсти та інші) заробляють набагато більше від своїх колег, хто менш професійно підходив до своєї діяльності. Тому футболіст Андрій Шевченко заробляв набагато більше від іншого нападника українського збірної, ім’я котрого ти навіть не знаєш. Щось подібне зараз можна спостерігати з боксерами Олександром Усиком і Василем Ломаченко. Було б нечесно, якби видатні спортсмени заробляли рівно стільки, скільки їхні менш успішні опоненти.
На закінчення
Замість жити в переконанні, що все погано і ніколи не зміниться, що всі багаті то злодії, можливо краще почати думати, як допомагати іншим людям, як почати краще виконувати свою роботу. Це значно збільшить шанси на покращення нашого становища, ніж понуре нарікання на несправедливе життя.